Судова практика щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу продовжує формувати чіткі підходи до визначення їх розміру та меж компенсації.

Верховний Суд у низці рішень наголошує, що навіть за наявності договору з адвокатом та погодженого гонорару суд не зобов’язаний автоматично відшкодовувати такі витрати у повному обсязі.

Ключовими залишаються критерії реальності, необхідності та розумності витрат.

Зокрема, суд враховує складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений час, а також співмірність витрат із предметом спору.

Водночас зменшення суми витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, а не з ініціативи суду.

Окремо підкреслюється, що компенсація витрат не може використовуватися як спосіб збагачення або санкція за процесуальну поведінку.